Медики та їхні проблеми стали «хворою» темою: медична реформа наразі на стадії нестачі коштів на зарплату медпрацівникам, скорочення ліжок, спалахи неоголошених епідемій. А в 2017-ому нас чекає, по-перше, — вибір лікарів. Тільки не ясно, в яких медичних закладах вони нас прийматимуть і за які гроші. Намагались розібратись у цих питаннях під час розмови з головним лікарем Малинського ЦПМСД Олександром Андрійцевим.
Малинські медики — агенти Кремля?
— Олександре Миколайовичу, насамперед про зарплату. Ви її отримали? Підуть чи ні малинські медики перекривати залізницю?
— Конкретно: 211 тисяч гривень із міського бюджету депутати виділили коштів на ЦПМСД, і ми «закрили» зарплату за вересень. 100 тисяч гривень виділила районна рада, і за ці кошти ми видали колективу аванс за жовтень. Це, вважаю, результат порозуміння, якого досягли в ході переговорів, коли зустрічались за круглим столом міський голова Олексій Шостак, голова РДА Юрій Рудченко та голова районної ради Михайло Левковець.
— Майже як мінські домовленості…
— Проте фінансувати зарплату медикам повинна держава, а не місцеві ради — цього ще ніхто не відміняв. Але грошей нема, і медиків зараз виставляють жебраками, які мусять випрошувати зароблене.
— З цього приводу ви стали телезіркою…
— Так, приїздив недавно канал «ПравдаТУТ», робили сюжет, бо зацікавились, чому малинські медики хочуть порушити розклад руху на залізниці, влаштовуючи страйки. Такі радикальні заходи це крайня міра. Тому хочу сказати малинчанам, зрозумійте всі: завдання медиків — лікувати людей, а не страйкувати! Але чомусь складаються такі умови, що залишаємось без вибору. Ми пішки ходимо на виклики, бо нема коштів на пальне. Далеко дійдемо?
— Привертати до себе увагу радив якось на засіданні малинського виконавчого комітету народний депутат Павло Дзюблик, коли був у Малині недавно, казав навіть, що може запросити у наше місто Уляну Супрун чи замміністра… Як гадаєте, це допоможе?
— В.о. міністра охорони здоров’я Уляну Супрун я розумію і поважаю. Але чомусь поки вона не знаходить такого розуміння з міністерством фінансів. Уже чотири рази пані Уляна представляла в Мінфін пропозиції, обґрунтовані до деталей, що на фінансування оплати праці медична галузь України потребує 800 мільйонів гривень, і є ж джерела цього фінансування в державі.Але поки чомусь тягар покладено, як завжди, на місцеві бюджети. 400 тисяч можна взяти з резервного фонду, і ще стільки ж — невикористаних у східних регіонах…
Мене в цій ситуації хвилює один важливий момент, яким хочу відверто поділитись. Сьогодні початок листопада. Це означає, що з наступного тижня всі отримають платіжки: за газ, за світло, за воду. Отримають платіжки і медичні працівники. А чим вони будуть розраховуватись, якщо нема зарплати? Чим? За що житимуть?
Щодня ходити на роботу в умовах тривоги — непросто. І ще й на фоні того, що цими днями наші можновладці викинули у мережу свої декларації. Упевнений, що ні кабмін ні ВРУ не мають заборгованості з виплати зарплати, отже гроші в країні є. Ще й які!!! Тільки не для всіх, хоча всі однакові громадяни України.
Не можна допустити, щоб медики очолили протестні настрої населення, бо це буде катастрофа. Я ж бачу, які щодня приходять люди у лікарню. Але ж, знову повторюсь, не наше діло страйкувати, щоб отримати зарплату, і потім слухати, що ми агенти Кремля.
— Які ще агенти?
— Ну зараз же так кажуть — хто критикує владу, отже той агент Кремля, бо розхитує човен. Але ж треба, щоб саме влада і подбала, щоб цього не допустити. Щоб місцеві керівники не чекали, доки ми поїдемо в Київ добиватись зарплат, а самі мають їхати. Обласні депутати — максимально подбати, щоб кошти, які розподіляють час від часу, доходили частіше і до Малина, а не в сусідні райони…
— Згодна. Скажімо, в Радомишльському та Коростишівському районах дефіциту коштів на медичну галузь нема. Але давайте перейдемо до нашої теми.
Чи будуть міністри скорочувати малинські ФАПи?
— Олександре Миколайовичу, добре, що ви знайшли розуміння з малинськими головами. Знаю, недавно побували в Києві у міністерстві охорони здоров’я. Потрапили на прийом до замміністра Павла Ковтонюка. Про що говорили?
— Медична реформа почала запроваджуватись із першого січня 2014 року. Які за цей час маємо результати? Створили на базі малинської поліклініки Центр первинної медико-санітарної допомоги. А з ФАПами що? Де подівся медпункт із Барвінок та з Йосипівки і Липлян? Де Чоповицька міська лікарня? З неї зробили всього-на-всього амбулаторію. У Мар’ятині — медпункт тимчасового базування, так би мовити заїжджий. І все це — у рамках концепції медичної реформи. А що взамін від держави? Зарплати нема.
Медичне обладнання — як колись ви писали — п’ятнадцять молоточків невропатолога. Ото і все, що закупили в наш заклад на державні коти. Решта — спонсорські, благодійні та з обласного чи місцевих бюджетів, завдяки протекціям депутатів.
До речі, завдяки нашому депутату обласної ради Миколі Рудченку, на наш ЦПМСД з обласного бюджету ми отримали 150 тисяч гривень його депутатських коштів. І тепер за них можемо врешті закінчити ремонти у сільських мед закладах, які планували ще влітку.
— Отже, малинським сільським медпунктам не загрожує скорочення? Але часто у пресі і на телебаченні звучать розмови про оптимізацію цієї ланки медицини…
— Розмови звучать, так, що нібито за кількістю населення у районі треба лише 15 медпунктів і цього досить. Але я не бачив жодного документа, який би перекреслив 39-у статтю Конституції України, що мережа медичних закладів в Україні може скорочуватись.
— А скільки маємо зараз сільських медпунктів у районі?
— 38. От, скажімо, в Горинській сільській раді їх три, хіба це погано? Утримання одного ФАПу в рік обходиться приблизно у 70 тисяч гривень — це і зарплата медикам, і енергоносії, і медикаменти першої допомоги тощо. А на зарплату нам не вистачає в бюджеті 2,6 мільйона гривень. То порахуйте,чи врятує закритий ФАП дірку у бюджеті? Чи, може, їх усі позакривати?
Не в Києві повинні лічити, скільки ФАПів у Малинському районі та які з них зайві. Медична реформа триває паралельно з адміністративною, створюються ОТГ, саме тому, наявність і необхідність медзакладу вирішуватимуть громади самостійно, без втручання міністерств.
«Не дати пацієнту захворіти»
— Так само, самостійно, ми можемо в наступному році обирати собі і лікаря, не прив’язуючись до місця проживання чи інших факторів. Про це читала в Інтернеті в публікаціях про нові концепції медичної реформи. Чи не станеться так, що один сімейний лікар набере собі, умовно кажучи, три ставки, а в іншого не буде пацієнтів?
— Є стратегія реформи. Але перелік обов’язків сімейного лікаря лише буде прописаний і доданий, МОЗ розробляє дорожню карту, і лише тоді «гроші підуть за пацієнтом»… Можливо, в першому кварталі наступного року, як завжди «з коліс» отримаємо інструкції конкретного виконання конкретної програми.
Чесно кажучи, вперше у мене з’явилась надія на реформи та їх утілення. Уляна Супрун блискавично швидко вирішила питання з вакцинами, ми нарешті можемо робити щеплення!!! От чесно, міністри міняються, а вакцини нема — для мене це був злочин проти українців. Уявіть, коли неоголошена епідемія туберкульозу, а в нас нема чим щеплення робити і ставити туберкулінодіагностику! А як розцінювати відсутність вакцини від поліомієліту на фоні випадків цієї хвороби?
По-друге, в колег в.о.міністра, очевидно, справжня ломка: Супрун на роботу їздить на велосипеді, тож підлеглим не гоже поруч ставити свої круті джипи… Пропаганда власним прикладом здорового способу життя — оце і є реформа!
Для себе із нової концепції за умовне гасло взяв цитату: «Не дати пацієнту захворіти». Тобто головним завданням сімейного лікаря має бути профілактика хвороби, недопущення, а не уже лікування хворого.
Радіо в поліклініці і… коні в амбулаторії
— Що нового зараз у вашому медзакладі? Рухаєтесь у напрямку реформи?
— Скажімо, на четвертому поверсі ЦПМСД провели радіо. Тепер будемо для хворих проводити аудіолекції на різні теми тощо. Необхідно, вважаю, комп’ютеризувати всі сільські медпункти, звісно, провести Інтернет, це дасть можливість консультувати пацієнтів на відстані, і не буде потреби їхати їм у Малин. Чому не користуватися сучасними досягненнями, якщо вони поруч?
Багато значення у якості надання допомоги мають і інструменти та оснащення. Я вже казав про 15 молоточків невропатолога, яких отримали від держави аж 15. А нам на мережу ЦПМСД потрібно для початку 4 автомобілі, 3 холодильники, 50 сумок фельдшера, 30 велосипедів… На спонсорів сподіватись?
Завдяки благодійній допомозі маємо кардіограф, сучасний аналізатор сечі, отоскоп, офтальмоскоп. А треба щоб він був не один, а в кожного сімейного лікаря! І кого ви оберете — у кого буде все обладнання чи — порожній кабінет? От вам і як обрати лікаря…
— Олександре Миколайовичу, цими вихідними довелось звернутись на швидку допомогу за консультацією, щоб з температурою 39.9 не їхати в лікарню. Мені порекомендували уколи, не запитавши ні віку, ні маси тіла, ні схильності до алергії… Та якби такий лікар був обвішаний сучасним обладнанням, я б до нього не звернулась уже ніколи…
— Фактор компетентності теж немаловажний, так, певно він в основі рейтингу лікаря, коли йдеться, що чим більше в лікаря пацієнтів, тим більшою буде в нього оплата праці і зацікавленість у пацієнтах та їхньому лікуванні. У цьому випадку дійсно буде так як ідеться в концепції реформи — пацієнт обирає лікаря, і гроші ідуть за ним.
Але зараз мова йде про те, що механізм обрання лікаря пацієнтом саме на стадії завершення. Так само, до речі, як і локальні протоколи лікування, про запровадження стандартів яких нині говорять, принаймні медики. Якщо їх буде до ста зразків, фізично їх носити на прийом до хворих і вибирати потрібний бланк? Про це не подумали.
Якщо ж запровадити комп’ютеризацію сільської медицини, тоді і протокол лікування можна вибрати і заповнити в електронному вигляді, і консультації проводити по вайберу, і по Інтернету записуватись на прийом і так далі…
— Високі технології та Інтернетконсультації в селах — це чудово, але наскільки швидко стане доступно у нас? І про чотири автомобілі можемо лише помріяти. Олександре Миколайовичу, чула, що натомість у вас були за транспорт коні. Мабуть, Європа б затамувала подих від такого дива. Невже малинські медики їздили до хворих підводою з червоним хрестом?
— Дійсно, на балансі нашого медзакладу була пара коней, які обслуговували дільницю однієї з амбулаторій району. А як їх списати? По амортизації? Коні не винні, що опинились на балансі центру медичної допомоги, і ми знайшли рішення, як їх залишити при сільській раді, натомість нам подарують автозапчастини. Ще й таке доводиться вирішувати, замість того, щоб вести прийом і лікувати людей.
— Дякую за розмову.
Тетяна СОРОКА.
Залиште коментар