Постать громадського активіста, президента боксерського клубу «Сармат» Олексія Костюченка доволі відома. Ми вирішили поспілкуватися з ним про основні проблеми Малина і загалом українського суспільства. Отож, ми вибрали найцікавіші думки Олексія про Малин, комунальну сферу, земельні ділянки, декомунізацію і не лише.
«Я бачу Малин містом, яке занепадає»
— Якщо коротко охарактеризувати Малин, я бачу його містом, яке занепадає. Іде відтік молоді в Житомир, Київ, закордон. Не створюються робочі місця, бюджет не поповнюється, як слід. Деякі великі підприємства не платять податки до бюджету Малина. З міста обласного значення поступово перетворюється в селище міського типу. Зачиняється відділення інтенсивної терапії, від прокуратури залишився тільки її підрозділ. Та ж сама ситуація з поліцією. Навіть, щоб взяти довідку, треба їхати в інші міста. Причина такого стану речей зрозуміла — комусь, очевидно, вигідно знищувати місто.
За словами представників влади: «Малин — на першому місці за темпами економічної ефективності». Економічна ефективність — це коли в місті щось будується, створюються нові робочі місця, нові об’єкти інфраструктури, коли сюди заходять інвестиції. Де вони у нас? На папірці все добре, а по факту?
Безпека також бажає кращого. На вулицях немає поліцейських патрулів. В обох міських парках, зонах відпочинку продовжують розпивати спиртні напої, смітити, ламати лавки, освітлення вулиць бажає кращого. Дороги також перебувають в жахливому стані. Їх вже скільки разів латали, а їх якість така ж сама. Це ж стосується сміття, у якому Малин й околиці перебувають по вуха. Я розумію, що це претензії не лише до міської влади, а насамперед до малинчан, але влада змогла б вирішити цю проблему. Можна зробити систему штрафів, поставити патрулі поліції, які слідкували б за порядком, штрафували за незаконний викид сміття, то цю проблему, я вважаю, можна було б вирішити.
Немає і боротьби з алкоголізмом. Як продавали алкоголь після десятої години вечора, так і продають.
Повинно бути соромно… У людей змінилися цінності. Прикро.
«Створення нових комунальних підприємств, як мінімум, недоцільно. Все це викидання грошей на вітер, бо крім нових зарплат керівника підприємств нічого не зміниться»
Створювати нові комунальні підприємства, на мою думку, як мінімум, недоцільно. Думаю, це робиться для уникнення відповідальності як керівників таких «ефективних» комунальних підприємств, так і міської влади. Все це викидання грошей на вітер, бо крім нових зарплат керівникам підприємств, нічого не зміниться. Ті комунальні підприємства, що зараз існують, з великими боргами. І цих людей міська влада хоче при собі «притримати». Для цього і створюються нові підприємства, куди директором ставиться той, хто завів у борги попереднє. Як так сталося? От так і будується нова країна…
Якість надаваних послуг точно не покращиться, якщо залишити керівника, який неефективно керував старим підприємствам. Якщо все ж хочуть створювати нове підприємство, це необхідно робити на конкурсній основі, коли прийдуть нові люди з іншим мисленням, які займуть цю посаду, і в яких буде можливість попрацювати і зарекомендувати себе, а не тому, що знаємо цю людину давно. І подібна ситуація не лише в комунальній сфері. У нас відсутня конкурсна основа заняття посади в місті будь-де. На посади беруть знайомих, родичів, але не професіоналів. Наприклад, відомо, яка в нас ситуація з водопровідними трубами, які вже відслужили своє. Розумію, що в комунального підприємства немає значних коштів на їх ремонт. Але потрібно поступово та систематично замінювати стару мережу труб на нову!
До того ж, у нас не впроваджуються нові технології в комунальній сфері. Купили рециклер, який коштує півмільйона гривень, і який виявився економічно невигідний; китайський трактор для очистки снігу без кабіни і за завищеною ціною, дійшло до того шо територію біля комунального підприємства занесло снігом. Сором. Ось на цьому нові технології й закінчилися.
Щодо відключення газу в березні. ПАТ «Житомиргаз» лише надає послуги, і їх ціна, я впевнений, завищена. Варто сказати, що газ, який вони надають, неякісний, він надходить з домішками. Вважаю, треба створити у Малині підприємство, яке надаватиме малинчанам якісний газ і не відключатиме від газу, а відповідно і від теплопостачання домівки жителів. Та й ціна газу впевнений була б нищою. Чому це відбулося? Це, знову ж таки, говорить про дипломатичний підхід влади. Представники влади повинні були знайти аргументи, щоб хоча б діти в дитячих садках перебували в теплі!
Якщо говорити про тарифи на воду то жителі міста стали заручниками того, що міська влада не змогла порозумітися з керівництвом Фабрики банкнотного паперу. Міський голова уникав відповідальності, і питаннями тарифоутворення займалися громадські активісти і директор ТОВ «Малин Енергоінвест». Наскільки мені відомо тариф, який пропонує Фабрика банкнотного паперу, не відповідає тому, яким він має бути. Tарифи, які пропонуються, надумані. Нічого особистого, лише бізнес. Інтереси споживачів не беруться до уваги взагалі.
Читайте також: Нове комунальне підприємство: якісна альтернатива чи мильна булька?
«Ініціатива створення громадської ради має йти від організацій, які не співпрацюють з владою»
Наскільки мені відомо, громадську раду намагалися створити міська рада разом з Наталією Марущак. Мені дивно, чому людина, яка приїхала з Ірпеня, намагається очолити громадську раду в Малині. Не думаю, що їй болять проблеми міста. Мені здається їй потрібно зробити видимість присутності в місті громадської ради, але, яка буде повністю «ручною» і виконуватиме лише її вказівки. Так бути не повинно. Ініціатива створення громадської ради має йти від організацій, які не співпрацюють з владою. Громадська рада має представляти інтереси громадян. Вона існує для контролю діяльності влади і не має залежати від думки депутатського корпусу, представників виконавчого комітету тощо і має приносити пропозиції, які надходять від звичайних людей з вулиці. Я вважаю, що треба створювати нову громадську раду з новими обличчями. Це мають бути люди, які представляють різні сфери: представники екологічних організацій, організацій з протидії корупції, представників спортивної, медичної сфери, представники бізнесу. Ми відкриті до всіх пропозицій щодо її створення.
«Якщо поглянути на криміногенну ситуацію, яка складається в місті і районі, громадське формування була потрібна ще відразу після Майдану»
Громадське формування має займатися допомогою правоохоронним органам в дотриманні законності і порядку в місті та районі. У першу чергу, боротьбою з хуліганством, злочинністю, незаконною вирубкою лісу, а також допомагати поліції під час масових заходів. Чи потрібна вона? Якщо поглянути на криміногенну ситуацію, яка складається в місті і районі, вона була потрібна ще відразу після Майдану. За кілька років це вже була б самодостатня структура, яка б забезпечувала безпеку (звичайно, у правовому полі). Зараз у Малині продовжують грабежі, обкрадання квартир, незаконне вирубування лісу. Відбуваються масові крадіжки металу, повідкривалося багато пунктів його прийому. Все це дійде до того, що замість каналізаційних люків входи в каналізацію будуть закрити дерев’яними кришками, або з них, як це вже було, стирчатиме гілля.
Тому громадська варта мала вже бути давно створена. Це все залежить від влади, яка може дати підтримку майбутній муніципальній поліції, в яку може перерости це громадське формування. Зараз іде дискусія з владою. Сподіваюся в них вистачить мудрості. В поліції елементарно не вистачає людей. І це також одна із причин, чому нам потрібне таке громадське формування.
У громадське формування запрошуємо всіх бажаючих. Зрозуміло, що в людина має бути, як мінімум, фізично підготовленою, можливо, колишній боєць, який служив в АТО, який вміє володіти зброєю, знає, як затримувати злочинця, людина, яка хоча б трохи знає законодавство. Це мають бути люди, які реально хочуть змінити своє місто. Плануємо, що відібрані кандидати проходитимуть спеціальне навчання. У громадському формуванні пануватиме демократія: старшого обиратимуть на спеціальних зборах і в процесі роботи буде видно, чи справляється керівник зі своїми обов’язками, чи ні.
Ще раз зазначу, що громадське формування необхідне і місту, і району!
«Питання будівництва в місті церкви Московського патріархату не на часі»
Хочеться, щоб люди схаменулися, бо зараз питання будівництва в місті церкви Московського патріархату не на часі. У нас є агресор, нехай навіть в обличчі російської влади, бо думаю в Росії багато людей, які все бачать зовсім по-іншому. Наскільки мені відомо, в Росії немає жодної церкви Київського патріархату, жодної української школи. Згадаємо й закриття української бібліотеки в Москві та арешт її директора. Я російськомовна людина і відношуся з повагою до всіх мов та віросповідань. І питання будівництва нової московської церкви не виглядає доречним. Бо нам ніколи не пробачать цього ні матері загиблих на Донбасі хлопців, ні наші полонені, які перебувають у бойовиків, ні українські політв’язні, які знаходяться в російських в’язницях. Я не говорю за всіх священників — серед них є багато достойних, але в деяких церквах Московського патріархату фактично ведеться антиукраїнська пропаганда. У Малині вже є три церкви Московського патріархату і з такими темпами скоро в нас можна буде відкривати російське консульство. Ще раз зазначу, поки в Росії така влада, війна у нас не закінчиться. І ми самі винні в тому, що фактично на місці підтримуємо агресора. Зараз у місті лише одна православна церква Київського патріархату. На мою думку, так бути не повинно.
Читайте також: В Малині моляться за Путіна?
«Хлопцям, які захищають країну, виділяють землі на смітнику, а в наших можновладців найкраща земля»
Дивлячись на декларації малинських чиновників розумію: ці люди просто розглядають владу як спосіб збагачення, їм не болять ні проблеми міста, ні його мешканців. Хлопцям, які захищають країну, виділяють землі на смітнику, а нашими можновладцями вибрані найкращі землі, і вони продовжують заробляти далі. Мені дивно, чому закривають на це очі. Чому в Малині все можна вирішити за допомогою застілля, чому не працює закон? Хтось пропонує будівництво нової церкви Московського патріархату, в той час, як наші воїни воюють на Сході й не можуть отримати землю, або ж отримують далеко не в найкращих місцях. Замість того, щоб створювати умови для інтеграції воїнів-атовців у нормальне життя, ці представники влади фактично крадуть для себе землю.
Читайте також: У деклараціях представників малинської влади — мільйони гривень і земельні ділянки більше 1000 м2…
«Перейменування і знесення пам’ятників не є наразі основним завданням влади. Думаю, в першу чергу, треба провести декомунізацію свідомості»
Декомунізація трохи нагадує мені закриття соцмереж. Такі речі потрібно проводити, коли піднята економіка, рівень життя, тощо. Якщо нічого з цього не зроблено, навіщо її проводити? Просто, щоб попіаритися на патріотизмі? Перейменування і знесення пам’ятників не є наразі основним завданням влади.
Чи потрібна декомунізація? Дивлячись, у чому вона полягає. Якщо, до прикладу, взяти вулицю Танкістів Кантемирівців, вони захищали Малин? Захищали. Вулицю Ніни Сосніної також треба перейменовувати? З іншого боку, яке відношення має Ленін до Малина? Це вже інше питання. Я б називав вулиці в честь тих особистостей і подій, які пов’язані з містом. До перейменування кожної вулиці необхідно підходити окремо, залучати істориків, краєзнавців, проводити громадські обговорення. Чому б не назвати якусь з вулиць на честь відомого нашого борця Валерія Андрійцева? Думаю, в першу чергу, треба провести декомунізацію свідомості. Я не розумію людей, які говорять, що начебто раніше жилося добре. Добре раніше було тим, хто йшов разом з партією, інших вважали за непотріб. І не дай Боже хтось буде думати інакше, не так як того каже компартія… Просто була безкоштовна медицина, освіта, дешевші комунальні послуги, нижчі ціни в магазинах. Не розумію, навіщо триматися за старе. Однак, водночас, розумію, що людям старшого віку змінитися вже надзвичайно важко.
«Люди, особливо молодь, мають розуміти, що якщо вони не входитимуть у структуру влади, не намагатимуться змінювати її, то через 18 років, коли виростуть їхні діти, буде ще один Майдан. І тоді вони ховатимуть уже своїх дітей»
Як би це банально не звучало, але потрібно елементарно припинити обкрадати країну. У нас немає системи затримування корупціонерів: їх публічно затримують, а потім відпускають. Треба міняти свідомість можновладців й «еліти», і дати їм зрозуміти, що життя в країні зовсім інше, ніж вони собі уявляють. Коли вони витрачають величезні кошти на нові годинники, поряд дитина гине від нестачі ліків.
Взяти, до прикладу, заборону «ВК», «Однокласників». Таке відчуття, що в країні, окрім цього, більше немає проблем. Нам знову намагаються замилити очі. Для цього використовуються засоби масової інформації, зокрема, загальнонаціональні телеканали, які практично всі належать олігархам або представникам влади і, зрозуміло, не є вільними. Мені здається, що наші мас-медіа, на жаль, починають наслідувати російські. Вони не подають об’єктивну інформацію, а лише те, що вигідно їх власникам.
Повторюся, ми не змінимо ситуацію, поки не прийдуть нові люди з іншим мисленням. Теперішніх можновладців я б узагалі не допускав до влади. Іноді, щоб сказати щось нове, треба забути про старе. Людям необхідно дати можливість працювати і не заважати їм. У нас всі структури створені для того, щоб заважати. У пострадянських країнах виник такий феномен: представник влади, або олігарх хоче собі максимально набити кишеню, а потім поїхати звідси або в Європу, або в Сполучені Штати. У європейських країнах — Австрії, Німеччині, Франції — чомусь все не так. Там люди самі створили собі умови для комфортного життя. У нас прекрасні ресурси, потужний людський потенціал, але перебуваємо в тій ситуації, в якій просто соромно за країну.
Чи змінив Майдан мислення українців? Безумовно, нехай навіть і невеликої частини населення. Відбулася точка неповернення, де люди показали системі, що гроші далеко не завжди щось вирішують. Дехто зараз вже опустив руки і виїжджає з країни через неможливість зламати систему. Але все ж зміна мислення частини людей відбулася. Однак система продовжує існувати і продовжує чинити величезний опір змінам.
Люди не протистоять владі, вони протистоять системі. Представники системи роблять все, щоб населення розчаровувалося і продовжувало бути пасивними. Українців напротязі багатьох століть намагалися пригнітити, показати, що ми не нація, не люди, що над нами є господар. Зараз те ж саме. Думаю, владу повинні очолювати українці, ті кому, болить своя країна. Можливо, це звучить трохи націоналістично, але, на мою думку, так і має бути.
Зараз говорять, що люди даремно загинули на Майдані, бо нічого не змінюється — система знову всіх «з’їла». Люди, особливо молодь, мають розуміти, що якщо вони не входитимуть у структуру влади, не намагатимуться змінювати її, то через 18 років, коли виростуть їхні діти, буде ще один Майдан. І тоді вони ховатимуть уже своїх дітей. І часу насправді залишилося дуже мало. Треба брати як приклад країни, які не маючи природних ресурсів, піднялися «з нуля» на світовий рівень. Як казав Кузьма Скрябін, треба поважати і любити своїх людей, свою землю, облагороджувати її і робити кращою. Я дуже поважаю тих людей, які намагаються щось робити саме в Україні.
Згоден з Богданом Гаврилишиним (економіст, менеджер, один із засновників Економічного форуму в Давосі, помер у жовтні минулого року — ред.), який говорив, що реформатор має володіти трьома рисами: патріотизм, професіоналізм, моральність. Володіючи цими рисами можна змінити не лише Україну, але й світ. Такі люди і в Малині, і загалом в Україні, безперечно, є, хоча це й дуже невеликий відсоток. Але, знову ж таки, системі вони не вигідні. Наведу приклад з Росії. Відомий російський актор Михайло Євдокимов вирішив стати губернатором Алтайського краю і пробув на цій посаді близько двох років. Він провів значні реформи: розпочав з доріг й інфраструктури, а також залучав інвестиції, почав реальну боротьбу з корупцією. Через два роки він загинув в автокатастрофі через незрозумілі обставини. Його з’їла система. Якщо з людиною неможливо домовитися — її знищують. Ми від Росії недалеко втекли.
Люди з цими трьома якостями в Україні є, і вони мають навколо себе збирати інших таких самих людей. Тобто маленькі острівці мають перетворюватися в материки. Ми не можемо жити так, як живемо зараз.
І наостанок рекомендую послухати дуже цікаву людину, якої, на жаль, не стало в цьому році – Жак Фреско. Його публікацій вистачає в мережі Інтернет. Жак якийсь час працював в соціальному центрі надання допомоги наркоманам, алкозалежним і важким підліткам. Однак дуже швидко він усвідомив, що його робота позбавлена сенсу в довгостроковій перспективі. Поки ти займаєшся однією людиною, що потрапила в біду, система породжує тисячі нових. Тоді Жак вирішив, що необхідно займатися пошуком і усуненням реальних причин виникнення проблеми, а не марно боротися з її наслідками.
Володимир Петренко
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці, Вконтакті, Однокласниках та Твіттері, а також підписуйтесь на наш канал у Youtube.
