Випадок, який стався нещодавно із трирічним хлопчиком, друкуємо зі слів матері. Ім’я жінка просила не називати з причини, що у Малині є ще старенькі родичі, може, їм доведеться звертатись за допомогою до медиків…
«Синок бавився у кімнаті і випадково розсік голову об батарею. Я швидко знайшла перекис, зупинила кров. Далі викликала швидку допомогу — не знала, що робити: чи потрібно накладати шви на рану чи ні? Було приблизно дев’ять вечора.
Швидка приїхала дуже швидко — за 15 хвилин після виклику. Зайшли двоє медиків. Порозглядали рану. Я запитала:
— Чи треба накладати шов чи ні? Адже дитина мала, обличчя…
Відповіді не отримала. Натомість мені запропонували поїхати в стаціонар, щоб оглянув ургентний травматолог і прийняв фахове рішення — чи треба зашивати рану чи ні. Водночас медики міркували:
— Ми можемо вас завезти на огляд до травматолога, але ж там нема ниток, щоб зашивати рани.
— А в аптеці є? — запитала я.
— Та навряд, — сказали медики.
— Що ж мені робити?
— Можемо вколоти дитині заспокійливий укол, — сказали медики
— Навіщо? Адже він спокійний. Що з раною робити?
— Можемо накласти пов’язку. У вас є бактерицидний пластир? — запитали медики.
— Ні, нема.
— А є бинт чи звичайний пластир? — запитали медики.
Це запитання мене трохи вивело з рівноваги. Адже по телефону, коли викликала швидку, я ж повідомляла диспетчеру — що травмована дитина, в голову, кровотеча з рани. Чому медики приїхали навіть без бинта? Навіщо взагалі в такому разі приїжджати? Добре, що я знайшла в домашній аптечці і пластир і бинт.
— Чи може бути дитина з раною годин три, доки мене чоловік завезе в Житомир?
— Так, може, — відповіли медики.
Потім запропонували написати від мову від госпіталізації, порадили самостійно накласти пов’язку дитині звичайним пластирем і поїхали назад на робочий пост.
Я ж із чоловіком поїхали з сином в Житомир — в дитячий травмпункт на Станишівку. Там одразу наклали шви синочку: рана була хоч і невеличка ніби, але глибока. Знайшовся там і бактерицидний пластир для пов’язки, у нас нічого не вимагали, лише сказали наступного дня з’явитись до хірурга дільничного за місцем прописки для перев’язки і огляду ранки.
Усе це в Станишівці було вже о першій ночі. Тому нас запитали, чому так пізно приїхали? Невже так пізно дитина гралась? Я відповіла, що травма сталась ще о дев’ятій вечора, а приїхали ми з Малина. З нас тільки посміялись. Ну, точніше, не з нас, а з обставин, які в годину ночі привели нас у Станишівський травмпункт.
До речі, туди може звернутись будь-яка людина з області, одразу нададуть допомогу. Це я говорю так, на всякий випадок, щоб малинські матусі знали, куди звертатись, якщо малинська швидка приїде надавати допомоги при травмі без бинта і вати.
Записала Яна Сабур.
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці, Вконтакті, Однокласниках та Твіттері, а також підписуйтесь на наш канал у Youtube.
