Ситуації в нашому сьогоденні, що пов`язані з галасом про майбутні вибори, навертають до роздумів, а як воно обійдеться для нас, простих людей, ще Богом не забутих?
Вже занадто галасують на телеекранах самозакохані , самовихваляючись, які то вони будуть ефективні для держави, для суспільства, якщо виберемо саме їх. Саме їх, тих, для яких навіть українська мова наче кістка в горлі, що прикро слухати, і звучить, як у тій пісні « вибері меня, вибері меня….» і мою партію.
Партій багато, а ТОВ «Просвіта» одна
«ТОВ «Просвіта» - вища за всякі партії…» - мовив одного разу вчитель історії Валерій Володимирович.
Одного разу я поцікавився у райвідділі Юстиції, то їх на той час було зареєстровано в районі тринадцять. Звичайно, що на цей час значно більше. Ну, а скільки їх зараз, то остаточно дізнаємось, як появляться в нашому місті намети перед виборами. Всі ці партії є українські. Вони йдуть на вибори з відповідними проукраїнськими, державницькими гаслами ніби по національно-ідеологічному шляху. Ніби дбаючи про покращення нашого суспільного життя.
Та минувся передвиборчий процес, і вони зникають з Радомишля разом зі своїми наметами, і десь проживають собі своїм життям. Нині де вони? Крім партії ВО «Свобода», яка проводить активну участь в громадсько-суспільному житті міста та району.
Інші ж, ще «існуючі», живуть за іншими мотиваціями. Дожилися до того, що навіть «приватизували» і використали в промові гасло Путіна – «… Іх надо мочіть». О, Господи! Та чому воно так?
А хіба не краще було б закликати на співбесіду про спільні заходи в національно-духовному спрямуванні в місті та в районі, а не чванитися своєю якоюсь зверхністю, яка виглядає в районі дуже блідою. Думаю заперечень не може бути. Бувалі співучасники Помаранчевої революції, революції Гідності дружно виголошували – « Банду геть! Україна понад усе!». А зараз, що у вас понад усе? Хіба та сорочка, що ближча до тіла! Чи той «шмат ковбаси» смачніше споживається в іншому гурті! О, Господи! Прости і помилуй.
Але прикро робиться на душі через таке ставлення до своїх колишніх спільників. Та все в Божих руках. Бо Він сказав: «…Ви мої друзі, коли робите все, що я Вам заповідаю; Це вам заповідаю: Щоб ви любили один одного. (Єв.Ів.14,15,17).
Т.Шевченко благав: «…Обніміться ж брати мої, молю вас, благаю».
Думаю,пані та панове, що цій міжпартійній недолугості могло б зарадити громадянське Всеукраїнське Товариство «Просвіта». Погодьтеся, «Просвіта» завжди, за свою історію існування, спрямовувала свої дії на захист національних інтересів, навіть в сурові часи окупаційних режимів. І в теперішній час «Просвіта» має моральне, громадянське право втручатися в суспільне життя і в між партійні неузгодженості й чванливості, запобігаючи шкоді загальносуспільним, національним інтересам українства в нашому краї. Звернімо ж увагу на ці, чи інші обставини у нашому сьогоденні.
Дістали
Якось один зальотчик з Києва зібрав людей біля РДА, щоб розповісти, як нам кепсько живеться в нашій окрузі. А хіба нам краще жилося, пане, від ваших «турбот», коли ви були у складі папередніков-проф-ф-фесіоналов??? Де ваша скромність,пане? І ні одна партія, крім ВО «Свобода», не відреагувала на цю подію. З місцевих депутатів теж ніхто. Не звертають, і до тепер, на ті події і наші місцеві чиновники. Може замовте тому пану ще партію окулярів, та тільки чорних, щоб було зручніше дивитися в очі своїм виборцям, та і йому порадьте носити такі ж окуляри.
Задовбали …
Так висловився один громадянин одного разу про національно-державні синьо-жовті прапори України, та про інші знаки синьо-жовтого кольору в нашому місті.
«Ви, що, сепаратист?» - у відповідь краткоє русскоє наречіє. (Нажаль, вживання таких наречій не рідкість у нас). Думається. Чому це так не подобається йому і як запобігти такому мовеністичному настрою, як йому зарадити? І, що таким казати?
Приємно був вражений, коли приїздили до нас в гості поляки з польського міста Радомишль-Вельки, а їхній співучо-жіночий ансамбль, був одягнений в одяг кольору Державного Прапора Польщі. Вони були з Польщею в серці.
Мабуть, у них немає таких шовеністів.
Вишиванка
Як національно синьо-жовтий прапор, так і вишиванка, є гордим, духовним, національним символом України. Як і українська мова, вона, вишиванка, є атрибутом консолідації і соборності України.
Коли приходилось бувати на шкільних святах в школі №4 першого чи останнього дзвоника, а ті учні, чи то першокласники, чи випускники та вчителі одягнені у вишиванки – о-о-о-о, та це ж свято душі, тут же згадуються слова Т.Г.Шевченка :- «…Не вмирає душа наша, не вмирає воля і не ситий не виоре на дні моря поля…»
А коли молоденька матуся, одягнувши вишиванку, принесла в нашу Папірнянську Православну Церкву Київського Патріархату своє дитятко, для оцерковлення, як тут же згадалися слова Т.Г.Шевченка:-«…У нашім раї на землі, нічого кращого немає, як тая мати молодая з своїм дитяточком малим…» Дуже приємне було враження тоді і в духовного отця Мирослава, і у нас прихожан.
Та часом являються скептики, що навіть з трибун кепкують, кидають якийсь докір тим, хто одягає вишиванку, вони ж цим і підспівують нашим недоброзичливцям. (Мовляв дістали). Що не кажіть, а під тими вишиванками є українські серця, а з ними і Україна відроджується, хоч важко приходиться вистояти і зберегти її суверенність.
І, нажаль, існує у нас ще багато інших прикрощів.
Маємо те, що маємо …
А могли б такого не мати, якби ви не дозволяли принижувати себе перед кожними виборами беручи до рук податки у вигляді гречки, перловки, олії, окулярів з рук всіляких зальотчиків, не задумуючись, а що буде завтра? Вже не раз ви довіряли свою долю їм, а що з того маєте? Привітання через газету з їх обличчями на фото та й усе. Ну, ще екскурсії до столиці. Тож будьте уважні в подальшому виборі. Відганяйте їх з їхніми подачками,щоб потім не бідкатися, чому так кепсько ми живемо.
Їх, партій, багато. Але вони такі несконсолідовані, що Україна саме від цього занепадає. Як же їх сконсолідувати?
Впевнений, що тільки спільними зусиллями до єдності, ми зможемо досягти покращення суспільного стану в Україні.
Згадаймо РУХ. Яку ж він силу мав, коли там панувала єдність, національний дух, який охоплював маси і нація досягла Суверенності нашої Держави, підтвердивши це більш як 90% на Всеукраїнському референдумі. А що з цього вийшло, чому так сталося, що життєвого покращення в нас не відбулося? Спитаймо себе – старше покоління. Кому ми доручили тоді держкермо після Референдуму? Згадаймо, хто став тоді намісниками Президента на місцях? КПССівські секретарі райкомів і обкомів. Отже, маємо те , що маємо і тоді, і тепер. Про це має знати теперішнє покоління українців.
Всі теперішні українські партії живуть, так би мовити самі пособі. Вони, деякі, ніби за українську державність, за добробут суспільства,а своїм чванством, не сконсолідованістю завдають великих втрат державі і суспільству в цілому.
Хто міг би сконсолідувати їх, та й на місцевому рівні? На мою думку, Всеукраїнське громадянське об`єднання ТОВ «Просвіта» мала б взяти цей консолідуючий тягар і повести ті партії в одному напрямку, до однієї мети. «Просвіта» має на це моральне право. Бо як не вона, то хто ж? Підставмо плече.
Благослови нас Господи. Будь милостивий.
