Нині терпець їм урвався, і вони вирішили діяти. Як розповідають, довго запрошували до себе на збори, на засідання майнової комісії того, хто довгі роки користувався їхнім майном — Івана Неділька (його ми знаємо і як керівника Малинського дослідно-експериментального заводу), щоб поговорити відверто про всі проблеми. Проте так і не дочекались чоловіка. Розуміють, що зайнятий, але ж можна знайти хоч годинку, вважають люди, аби приїхати і по-діловому все вирішити. Хіба що раз з’явився перед сельчанами у грудні минулого року й обіцяв до нового року виплатити всім кошти за майно, яке по праву належить селянам.
Та обіцяного так і не дочекались. Народові урвався терпець (аж через десять років!) чекати на виплати по своїх майнових паях, вирішили діяти — повернути собі майно, яке, як вважають, по праву їм належить.
Останню суботу квітня деякі мешканці Ворсівки, а точніше власники майнових паїв, провели на господарчому дворі місцевого сільгосппідприємства, щоб відкрити господарчі приміщення і заактувати все наявне майно. Вони жваво обговорювали те, що їм наболіло.
— Хоч би якусь копійку мати з того паю, — точиться розмова на майданчику біля комори, — та, видно, наші надії накриються. Дехто вже й помер, не дочекавшись виплат.
— Багато обіцяв, а мало отримаємо, а то і взагалі нічого не отримаємо, — підтримує розмову немолода жінка. — Треба забирати те, що на пай випало. Хоч якусь копійку матимемо. Розумно зробили ті, хто відразу продав свій сертифікат.
— Скільки кликали так званого правонаступника «Ворсівського» приїхати, провести збори, поговорити по-діловому, та він ніяк не з’явиться.
— Йому, видно, не до нас. У нього в столиці справи важливіші є. Хто ми для нього? Може, хоч сьогодні приїде.
— Навряд, щоб приїхав. Тож нема чого його чекати, — висловлює думку один із чоловіків. — Треба самим провести інвентаризацію, подивитись, що з майна у нас залишилось.
Люди для відстоювання своїх прав створили й зареєстрували спілку співвласників майнових паїв. Голова цієї спілки Павло Турбал із людьми вели перемовини з охороною, наполягаючи, щоб та відкрила їм господарчі приміщення для опису майна.
Охоронник (і його можна зрозуміти) відмовився це робити.
— Це наша власність і ми маємо цілковите право самі відкрити приміщення і заактувати те, що там залишилось. Навіть прокурор казав, що раз наше, то маємо на нього право, — пролунав чоловічий голос.
— Я б не радив вам цього робити, — почав говорити охоронник, проте його вже ніхто не слухав.
— Ідемо відкривати, бо керівництва все одно не дочекаємось.
— І чого не дозволяли відкривати? — обурюється хтось після того, як, знявши перший замок, зайшли на комору. — Тут же вже нічого немає. Одні зламки!
Не краща картина була і в інших приміщеннях — понівечена техніка, обладнання, які придатні лише на металолом.
Коли зробили опис на господарському дворі, вирішили йти на тракторний парк. Хтось скомандував:
— Цю охорону треба прибрати, а поставити свою...
Проте цьому не судилося статись.
За необхідності їхати за матеріалом в інше місце, ми тоді не дочекались приїзду керівника-правонаступника. Проте згодом поцікавились, чим закінчився той день. Усе ж таки керівник приїхав, і розмова між ним і людьми була дуже емоційною.
— Добре, що на місці була поліція, — коментують ситуацію очевидці, — бо хтозна, чим би закінчилась та, м’яко кажучи, бесіда.
А закінчилась вона тим, що від керівництва поступила вказівка: посилити охорону!
Люди того дня були у відчаї, розуміючи, що ніхто нічого їм не поверне, що на свої майнові паї вони нічого не отримають. Вирішили писати заяву в прокуратуру і подавати до суду.
Проте подумавши, дійшли згоди ще раз запросити Івана Неділька на засідання майнової комісії. Для цього направили йому листа наступного змісту: «Власнику ПОСП «Ворсівське» Недільку Івану Івановичу. Повідомлення. Спілка співвласників майна реорганізованого КСП «Ворсівське» має намір передати належне спілці майно в оренду згідно рішення зборів співвласників. У зв’язку з цим, просимо Вас прибути на засідання майнової комісії 23 травня 2017 року о 12-ій годині за адресою: с. Ворсівка, вулиця Центральна, приміщення сільського клубу. Одночасно роз’яснюємо, що в разі відмови від участі в комісії, недопущення Вами співвласників до їх майна та продовження його незаконного утримання, це буде нами розцінено як вчинення перешкод у здійсненні права користуватись та розпоряджатись цим майном».
Повідомлення відправлено рекомендованим листом.
І ось 23 травня. Проте Івана Неділька так і не дочекались на засідання майнової комісії. Більшість і чекали такого розвитку подій, проте дехто все ж таки сподівався на порозуміння з ним.
— То як насправді назвати Неділька — правонаступником, керівником, орендарем, співвласником? — запитую голову Спілки співвласників майнових паїв Павла Турбала.
— Для багатьох він зараз просто власник печатки.
За словами Павла Костянтиновича, Неділько свого часу викупив третину (107) сертифікатів у власників паїв. Ото ніби і всі його документи на майно. А понад 280 осіб свої сертифікати не продали, сподіваючись, що зможуть колись на них отримати якісь дивіденди від господарської діяльності.
Залишається багато невирішених питань, на які зрозумілих відповідей немає: Чи було рішення зборів на передачу Недільку права на користування майном? Його господарська діяльність у Ворсівці приносила якусь копійку до сільського бюджету? А чи цікавився хтось із компетентних органів цією господарською діяльністю?
У нас були конкретні запитання до самого Івана Івановича, проте, як зрозуміли, задати їх йому нам не вдалося.
— Який же вихід із ситуації бачите ви особисто, члени майнової комісії та й самі власники майнових паїв? — цікавлюсь у Павла Костянтиновича.
— Будемо йти до суду, шукати інші шляхи вирішення проблеми. А ще хотілося б разом з Іваном Івановичем проїхатись по тих нещасних людях, які сьогодні ледь зводять кінці з кінцями, чисто по-людськи побесідувати. Може, тоді у нього заговорила б совість і ми дійшли до якогось компромісу.
Чим закінчиться це протистояння і чи взагалі закінчиться? Час покаже. Такі конфлікти, як часто повідомляють засоби масової інформації, по Україні не поодинокі. І не завжди вдається добитись свого тим, кого по праву має захистити закон.
На цьому і закінчити б першу главу цієї історії, та чомусь пригадались ваучери, які колись отримували працівники промислових підприємств. Дехто вклав їх у компанії з гучними назвами «Слід», «Меркурій», «Київська Русь», «Разноекспорт» та інші, які обіцяли високі відсотки тим, хто вкладе у них цей цінний документ. Дехто залишив ваучери на підприємствах, отримавши замість них акції. Та ні ті, ні інші навіть через стільки років так і не дочекались своїх дивідендів. За великими компаніями і слід простив, а підприємства дивіденди від акцій весь час вкладають у розвиток виробництва, а деякі взагалі припинили своє існування. Чи не найрозумніше вчинили ті, хто відразу продав їх. Дарма, що в основному за безцінь, але ж хоч туфлі можна було придбати. Від тієї обіцяної «вигоди» від ваучерів простому працівникові лише неприємні згадки.
Чи не буде так і з майновими паями колишніх сільгосппідприємств?
Ніна Демешок
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці, Вконтакті, Однокласниках та Твіттері, а також підписуйтесь на наш канал у Youtube.
