Що криється за «незірковою» декларацією депутата Дзюблика?
Україну накрила електронно-декларативна лихоманка. Прості українці шоковано переглядають інформацію про мішки готівки, які лежать під матрацами вищих чиновників, про чималі колекції старовинних ікон та власні храми, про сотню фірм президента і вила головного радикала, присмачені круглими сумами іноземної валюти, тощо. На фоні цього в деклараціях посадовців, що не носять почесне звання «олігарх», посередні огріхи можуть узагалі не братися до уваги або «пробачатися» через їхню несуттєвість. Тут спрацьовує стереотип: «Ну, він же не гріб, як усі інші».
Проте давайте спробуємо на прикладі «неособливого» документу розібратися, як виборцю намагаються представити свою дзеркальну чесність, а зростання статків та розбіжності у заповнених деклараціях – простими помилками. При цьому сподіваючись, що piple усе проковтне.
У полі нашого огляду – народний депутат від «Народного фронту» Павло Дзюблик. Він представляє 66-й виборчий округ Житомирської області та у звітах Громадянської мережі «Опора» часто значиться, як один із найактивніших нардепів-мажоритарників. Для порівняння ми візьмемо прості декларації Дзюблика за 2013-й та 2014-й роки, а також електронну – за 2015-й.
Отже, розпочинаємо з нерухомості – будинку. У декларації-2013 його площа зазначається 90 м2, через рік – 45 м2, а нині – 80,6 м2. Півроку тому на відео (перша хвилина) https://www.youtube.com/watch?v=JcZ1fybLmHc Павло Володимирович із посмішкою пояснював розбіжність словами: «З ким не буває». Цікаво, чи за 3 роки декларант хоч раз взяв дані з «будівельного паспорта», аби не здавалося, що його дім змінює об’єм, як гумова кулька. Це при тому, що ціна споруди з моменту придбання за майже 10 років скочила з 9,9 тис. грн. до 178,9 тис. грн. на момент останньої оцінки. Вартість наявних у власності нардепа 10 соток землі – невідома.
Далі – автомобілі. З кінця 2015-го Дзюблик за договором користується «Toyota Camry» (2011 р.в.) В Інтернеті ціна такого презентабельного авто – від 15 тис. дол. Звісно ж, народному депутату не личить пересуватися на власному «Daewoo Sens» (2005 р.в.) Але невже декларант орендує «Тойоту» із власної зарплати? Протягом трьох роки він намагався не афішувати «кошти, пов’язані з виконанням депутатських повноважень», які, з огляду на декларації деяких його колег, нині надаються народним депутатам у сумі понад 80 тис. грн. на рік. Причому не раз Павло Дзюблик під час своїх візитів та привітань на 66-му окрузі імітував картину, ніби гроші на подарунки він від власної сім’ї відриває і максимально наближений до простого люду.
Крім того, цікаво, хто безоплатно дає користуватися ще одним власним автомобілем дружині Дзюблика, на якому вона регулярно пересувається окремо від чоловіка.
Допіру давайте розберемо всі фінансові нюанси по полицях. Станом на 2015 рік депутат Дзюблик надав інформацію, що в його дружини є 20 тис. дол. готівкою, а сам він надав дві позики на загальну суму 35 тис. дол. Плюс 20 тис. грн. вкладів. Суми не космічні і майже сумірні із заробітком родини Дзюбликів за 3 останні роки. Проте якщо 53 тис. (2014 р.) та 79 тис. (2015 р.) із зарплати депутата та голови райдержадміністрації не викликають сумнівів, то цікавим є підприємницьке уміння дружини народного обранця, яка починаючи з 2013 року заробила майже 60 тис. «зелених». І це враховуючи факт, що зареєструвалася вона як фізична особа-підприємець лише в середині 2012-го, а основним видом діяльності у реєстрі Мінюсту значиться «інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах» (крім цього, ще є пункти про можливість роздрібної торгівлі переважно продуктами харчування, напоями, тютюновими виробами або м’ясом). Магазинів та МАФів у Черняхові, де Дзюблики реалізують «побутову хімію», як бачимо з декларації, у їхній власності нема. Тому ми запитали податківця із 30-річним стажем, чи можна, орендуючи торгові точки або навіть маючи власні ларьки, на роздрібній торгівлі у невеликому райцентрі (Черняхові) заробляти по 20 тис. дол. на рік. Відповідь спеціаліста була категорична: «На своєму досвіді я таких доходів із зазначеними умовами у податкових звітах не бачив». І це при тому, що Наталія Дзюблик останні роки паралельно доглядає за двома малими дітьми, а чоловік повністю зайнятий законотворчою діяльністю. Через таку зайнятість сім’ї особа, яка допомагала б вести такий прибутковий бізнес за довіреністю, теж мала б заробляти на цьому не одну тисячу доларів на рік. Ще варто зазначити, що й матеріальну допомогу в 10 тис. грн. дружина у 2015-му отримала чомусь за народження ПЕРШОЇ дитини.
Сам Павло Дзюблик у зазначеному вище відео, коментуючи заробітки сім’ї, зазначив, що, окрім торгівельного (протягом 10 років), у них ще є й будівельний бізнес. Ось це вже може солідні прибутки давати! Проте, оскільки ніякі фірми юридичної форми та участь у них не задекларовані у родини нардепа, то знову відкриваємо Державний реєстр фізичних осіб: Дзюблик Павло Володимирович зареєструвався як приватний підприємець у середині 2004-го року. Вид діяльності – ті ж таки «інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах». Знявся з обліку – в середині 2014-го, коли переходив на посаду голови Черняхівської РДА. Тут відразу виникає супутнє питання: як суб’єкт нашого аналізу міг поєднувати підприємницьку діяльність із роботою на посаді редактора черняхівської газети «Нове життя» у 2005-06 рр.? Адже посада головного редактора у комунальній газеті прирівнюється до рангу держслужбовця, що вимагає навіть не призупинення, а зняття з державного реєстру фізичних осіб-підприємців. Ну, таке – «з ким не буває»…
Так якими же могли бути доходи сім’ї нинішнього народного депутата в період його бізнесової діяльності? Треба глянути декларацію кандидата в депутати Дзюблика за 2013 рік, яку він офіційно, на публіку представляв перед виборами до Верховної Ради і яка оприлюднена на сайті, де фіксуються всі благі діяння Павла Володимировича: http://chernyakhiv.org.ua/новини/мажоритарники-від-народного-фронту/#mo. Майже 77 тис. грн. прибутку. Тільки от з оприлюднених даних неясно, скільки дружина «набізнесувала» – чи-то 3 тис., чи-то 30 тис. («з ким не буває»).
У будь-якому разі ці кошти на той період і за тим курсом є відповідними до доходів торговців спрощеної системи оподаткування. При цьому можна і сім’ю з чотирьох осіб утримувати, і по кілька тисяч грн. заощаджувати. А от про можливу захмарну величину цих заощаджень складно говорити, бо дешевий 8-річний «Daewoo Sens» Дзюблику був переданий за дорученням лише в 2013 році (кажуть, перейшов у спадок від батька). У той момент автопарк декларанта був пустим.
Аж ось парламентські вибори вигралися! На близькому до людей іміджі та після зняття кандидата від БПП вдалося обігнати навіть Віталія Журавського, який вкинув у гонку на окрузі майже 6 млн. грн. А вже під куполом Верховної Ради вдалося підкорегувати власну декларацію, де в річних заробітках дружини Наталії, замість 3-х чи 30-ти, виплили суперечливі 170 тис. грн. Врахуйте: це за курсом 8 грн. за 1 дол. Подібні «завищення» статків попередніх років нерідко використовувалися українськими нардепами, аби під ними прикривати поточні «ліві» надходження. Ще недосвідченому депутату Дзюблику про такі ходи могли підказати «обстріляні» колеги з «Народного фронту». До речі, одного з них – Сергія Пашинського – називають парламентським покровителем Дзюблика з тих часів, коли обоє представляли інтереси «Батьківщини»: перший – у Верховній, другий – у Житомирській обласній раді.
Проте минув перший депутатський рік. Війна, криза в країні. А тут ще й довелося оприлюднювати декларацію-2014. Згідно з нею підприємець Дзюблик на І квартал заробив 10 тис. грн. Далі було згортання бізнесу внаслідок переходу на посаду голови Черняхівської РДА, через кілька місяців – Верховна Рада. А ось фінансові справи дружини пішли стрімко вгору – понад півмільйона прибутку за рік! Це так імідж чоловіка на керівній посаді спрацював? Бо навіть, якщо взяти оті зароблені 170 тис. грн. у 2013-му році, то в процесі трикратного знецінення гривні потрійне підвищення доходу на роздрібній торгівлі можливе було лише, якщо сім’я Дзюбликів почала б реалізовувати товари, придбані з-за кордону і перепродані за валюту. Ще всі ж ми прекрасно пам’ятаємо, як обвалився попит на продукти та товари в магазинах в цей проміжок часу.
Та навіть при цьому варіанті складно зрозуміти, як підприємець, тільки стаючи на ноги, дає позику в 35 тис. дол., що сумірна його кількарічному доходу. Чи може ці позики пан депутат надавав із коштів, зароблених ще на посаді вчителя фізики у простій черняхівській школі? Або ж напрошується інша думка: свій «будівельний бізнес» родина Дзюбликів вела і веде номінально через підставних осіб чи без відповідного дозволу. І навіть, якщо вірити даним, що дружина Дзюблика була долучена до діяльності фірм із будівництва доріг разом із посадовцями від «Народного фронту», то згадані 35 тис. дол. мали б позичатися нею (як власницею), а не її чоловіком, який такі кошти просто не міг заробити.
Щодо вартості та регулярності поїздок на масові заходи у найбільшому в Україні 66-му виборчому окрузі, щодо негараздів із оплатою праці офіційним помічникам та щодо невиконаних обіцянок депутата Дзюблика можна говорити довго. Але ці докори хутко тьмяніють, бо ж у нього є власна громадська організація та благодійний фонд, а також ручний районний осередок партії «Конкретних справа», у який перед місцевими виборами-2015 було швидко зібрано чимало керівників місцевого рівня. А ще за матеріальну допомогу на видачу книжки її автор красномовно подякував на першій сторінці своєму благодійнику-депутату:
Але закінчимо тему тим, що законотворець на своїй сторінці у Фесбуці встиг дорікнути за несправність та недосконалість системи електронного декларування, але станом на 2 листопада посилання на свою е-декларацію не виклав. Проте, зауважимо, подібні недоліки притаманні не лише Павлу Дзюблику…
Та й на даному прикладі не хочеться «мочити» конкретну персону, адже головне завдання матеріалу – зауважити, наскільки важливою є в громадянському суспільстві риса критичного мислення, технології котрого повинні були б закладатися нам із самої школи. Тому що дуже часто в нашому житті, а тим паче у політиці за невинними речами криється купа «темних плям», які нам, українцям, треба оцінювати, висвітлювати та виносити на загал, а не поблажливо прощати, за кавою обговорюючи «сміття Садового» чи «вишки Бойка» лише для розваги. Бо з цього прощення у наших можновладців, чиновників (починаючи з місцевого рівня) моментально виникає комплекс безкарності та вседозволеності. І якщо досвідченні журналісти-розслідувачі копають щось на «політичних зубрів» у Києві, то простий мешканець Сміли чи Горішніх Плавнів вже зараз може (читай – повинен) оцінити статки прокурорів або керівників своїх районів та прямо дорікнути їм, якщо хтось при зарплатні в 10 тис. грн., будучи цілком здоровим отримує собі ще й матеріальну допомогу. Я вже не кажу про необхідність прямого засудження, якщо якийсь голова районного земельного відділу, маючи 5 квартир і 50 гектарів угідь, буде перед виборами розповідати, що життя віддасть за інтереси кожного громадянина.
Звісно, пролетарі при владі – теж хибний варіант. Тому, як не парадоксально звучить, але 31 жовтня в Україні зроблено вагомий крок, аби поступово головним критерієм в оцінці діяльності індивіда ставали його чесність та моральність. Бо, маючи такі риси, людина не особливо задумується, годинників якої марки – «Breguet» чи «Ulysse Nardin» – повинно бути більше у її приватній колекції.
Джерело: Житомир.today
