ПЕТРО ПРИЙДУН: Життя хоч і складне, але воно прекрасне, коли такі люди є посеред нас.

За все своє 83… річне життя я вперше потрапив до лікарні.

Сталося так, що одного вечора хвороба настала нагальною, тут же визвали швидку допомогу, яка прибула за лічені хвилини з лікарем паном Керіченко Валерієм Степановичем, який надав мені допомогу, і за його наполегливістю, та дружини з дочкою, було мене доправлено до лікарні, бо я вагався.

Я був приємно вражений тим, як медпрацівники поставились до мене теплою увагою, вже від цього мені ставало добре на душі. А коли проходив процес лікарських заходів, я завжди подумки дякував Богу, за те, що потрапив до таких добрих, співчутливих людей, що допомагають мені видужати.

Тепер я щиросердечно вдячний Вам, шановний пане Валерію Степановичу, і Вам шановні паняночки Анно Анатоліївно Осика, Олено Анатоліївно Любченко, Наталіє Сергіївно Шатило за Вашу милість і доброту до хворих. За Ваші добрі і теплі серця.

Хай Мати Божа оберігає Вас від усіх негараздів і виблагає у свого Сина рясних небесних ласк. Щоб щастя і радість ніколи не лишали Ваших осель, щоб життя було радісним на всі довгі наступні роки, бо воно прекрасне.