Практично в усіх виданнях, які так чи інакше пов’язані з висвітленням розвитку медичної сфери у Малині подають інформацію, що першим лікарем тут був Еразм Олександрович Радомський (на фото). Та завжди виникає певний сумнів, а чи це дійсно було так. Варто зауважити, що сумніви і рухають знання та науку вперед. Всім властиво помилятися чи просто допускати певні неточності у поданні відповідної наукової інформації. Автор цих рядків теж припускався певних неточностей і помилок (і не факт, що він позбувся цієї вади) у своїй краєзнавчій дослідницькій роботі. Достатньо сказати, що у статті присвяченій історії розвитку медицини в Малині автор вважав, що першим дипломованим лікарем тут був О.Л. Докторович. На цьому можна було б поставити авторитетну крапку. Проте, подальша робота автора над темою, яка не пов’язана з історією малинського краю, вивела його на документи, які говорили про те, що в Малині на початку 1890-х років вільну медичну практику розпочав лікар Юлій Станіславович Градецький. Принаймні є свідчення, що у 1892 році він уже жив і працював у Малині.
Діяльність вільно практикуючого лікаря регламентувалася Лікарськм Статутом Російської імперії, який саме 1892 року перетерпів другу редакцію. Зокрема, у п’ятій главі цього Статусу чітко прописувалися завдання, обов’язки та професійні вимоги до лікапів відповідного соціального положення. Право вільної медичної практики надавали лікарям (як підданим Російської імперії, так і іноземцям) за умови, що їхня кваліфікація підтверджується дипломом чи свідоцтвом одного з вітчизняних університетів.
Читайте також: Малинська богадільня
Зокрема, відповідно до статті 54 Статуту вільно практикуючий лікар зобов’язаний був з’являтися до хворого на його першу ж вимогу. Таким чином, на нього покладалися і функції надавати невідкладну екстрену медичну допомогу. Та разом з тим, послуги лікаря оплачував сам хворий. Оскільки послуга вільно практикуючого лікаря коштувавала доволі дорого, то таку розкіш як лікуватися у дипломованого фахівця могли собі дозволити люди з відповідним матеріальними статками. Варто при цьому зазначити, що вільно практикуючий лікар знаходився у підпорядкуванні губернської медичної адміністрації і за умови браку фахівців відповідної кваліфікації міг залучатися до вирішення нагальних питань в системі державної медицини за плату визначену офіційно державою. Відомо, що часто перші малинські лікарі виступали у ролі благодійників лікуючи людей бідних станів не лише безкоштовно, а витрачали власні гроші на придбання необхідних медичних засобів.
Відомо, що Ю.С. Градецький практикував у Малині майже десять років. На початку ХХ ст. він перебирається на постійне місце проживання у Радомисль, який був повітовим центром (Малин лише мав статус волосного містечка). Проте лікар не поривав з Малином зв’язків практично до 1917 року. Він тривалий час був членом ради Малинської приватної богодільні, що функціонувала при місцевом костелі св. Анни.
З 1901 року Радомишльський повіт був поділений на сільські медичні дільниці. У Малині посаду дільничного лікаря обійняв Ричард Фохт Детлер. Та у 1903 році дільничним лікарем працював уже Еразм Олександрович Радомський, якому на той момент було 28 років. Раніше вважалося, що Е.О. Радомський розпочав свою медичну практику в Малині як лікар-педіатр у 1910 році. До функцій дільничного лікаря крім суто медично-лікувальних відносились ще санітарно-епідеміологічні. Згодом лікар став членом ради Малинської приватної богодільні, де прийняв функції завідуючого господарської частини. До складу комітету в цей час увійшов ще один малинський лікар Михайло Олександрович Шендзиковський.
Е.О.Радомський користувався великим авторитетом серед населення. Тут достатньо згадати, що у 1918 році, коли у нього виникла газова гангрена і постала необхідність їхати на операцію у Київ, то до залізничного вокзалу вдячні малинчани несли свого хворого лікаря на ношах. Після ампутації ноги і лікування він повернувся до Малина і продовжував свою практику. Зокрема, у 1919 році Е.О.Радомський обіймав посаду завідуючого амбулаторії Малинської паперової фабрики, яка обслуговувала 800 працівників підприємства.
Читайте також: Друге народження Малинського народного училища: 1881 рік
Відомо, що у 1903 році до Малина вільно практикуючим лікарем прибув Олександр Львович Докторович. Його ж медична діяльність розпочалась 26 жовтня 1900 року. Сам Олександр Львович був доволі непересічною особистістю, оскільки ще за життя про нього ходили як про лікаря неймовірні чутки і навіть складались анекдоти. А вже у повоєнний час він «обріс» різного роду легендами.
Одним із таких анекдотів-легендою була наступна оповідка:
«Одна малинчанка, яка постійно ходила на прийоми до Докторовича і бідкалася на свій стан здоров’я, засумнівалася, що лікар їй правильно встановив діагноз і курс лікування. Отож вона вирішила поїхати до Києва і потрапити на прийом до одного з відомих київських професорів медицини, аби той вже остаточно визначив її хвороби. Ця жінка була доволі моторною і все-таки зуміла домогтися прийому в київської знаменитості. Після довгого монологу «хворої» професор поцікавився звідки вона приїхала.
— Я з Малина, — гордо заявила вона.
— Ви знаєте, — хитро посміхнувшись, відповів професор, — у моїй консультації немає жодної потреби, бо у вашому місті живе і працює сам доктор Докторович».
Чи було це дійсно так, чи це анекдотична легенда — невідомо. Проте саме в таких оповідках і розкривається повага до лікаря, який залишив про себе велику пам'ять, що переживає історичні епохи.
Володимир СТУДІНСЬКИЙ, м. Малин