Мова йде не про цікаві еротичні фантазії, а про фантастичні малинські дороги, які, пробачте, шановні читачі, можна сміливо назвати порнографією
Пройшла з фотоапаратом вулицею 30 років Перемоги: саме цю вулицю у жовтні минулого року комунальники МКП «Благоустрій» старанно ремонтували і латали. Звісно, за кошти міського бюджету. Скільки тоді коштів вкатали в кожну ямку, яких на короткому відрізку дороги налічила до сотні? У що обходиться малинчанам євроремонт доріг?
Одразу назовемо офіційну суму. За інформацією управління житлово-комунального господарства виконкому міськради, у 2016 році на поточний (ямковий) ремонт доріг міста Малина з міського бюджету було виділено 795 тисяч 897 гривень. Цю суму комунальники витратили на латання всіх наявних ямок на вулицях міста.
На капітальний ремонт з міського бюджету було виділено 271 тисяча гривень — це частка співфінансування на ремонт вулиці Українських повстанців. Решту суми — 633 тисячі гривень — було виділено з державного бюджету на капремонт вулиці, за сприяння народного депутата Павла Дзюблика.
Ще 65 тисяч гривень із міського бюджету торік було виділено на виготовлення проекту з будівництва проспекту вулиці Машинобудівників. Цей проспект у майбутньоу буде з’єднувати мікрорайон БАМу (вулиця Грушевського) і мікрорайон Царського села.
Вулиця Українських повстанців. Ніби гарно. Але чітко виступає «лінія розподілу» між новим та старим асфальтом. Чи повинно так бути за сучасними технологіями? Чи закінчили підрядчики весною, який не завершили восени? Чи перевірив народний депутат України Павло Дзюблик якість ремонту, як і обіцяв публічно перед своїми виборцями? У листопаді Дзюблик казав, що звернеться до фінінспекції, щоб перевірила використання коштів, а також констатував низьку якість виконаних робіт.
Підрядчиком робіт з капітального ремонту вулиці Українських повстанців був ТОВ «Райагрошляхбуд» Микола Фещенко. Він запевнив, що його працівники дотримувались усіх технологій і норм з укладення асфальту. Матеріал використовували власний. До речі, він не гірший за якістю за коростенський, а за ціною на кількасот гривень за тонну дешевше. Втім, вартість асфальту залежить від ціни на бітум в державі, яка постійно зростає і може коливатись наразі від 9400 гривень за тонну до 11400 гривень і вище.
— Ніхто у Малині не звертає уваги на наше підприємство, — сказав у телефонній розмові журналістові Микола Фещенко і додав: — підготовку техніки до роботи завершуємо і з першого квітня будемо очікувати замовлень, більше всього, що з інших міст та областей. По Малину останнім часом не отримали жодного замовлення, за винятком вищезгаданої вулиці.
Перед тим, як перейти до обстеження вулиць міста місцевого значення, звернемо увагу на, так би мовити, малинські вулиці не малинскього підпорядкування. Мова йде про дороги обласного значення, які проходять через місто. Це, насамперед, вулиця Винниченка від в’їзду з боку Пиріжок і далі, вниз через аварійний міст через Іршу. Далі — вулиця Гагаріна аж до лісозаводу, напрямок вулиці Приходька — до Житомирського напрямку через Потіївку. А також вулиця Городищанська — від газового господарства і до виїзду за місто. Цими дорогами зобов’язана опікуватись філія Малинського Райавтодору.
Звернулись за коментарем до директора філії Сергія Беха.
— За прогнозами, на Малинський район очікуємо виділення 2,3 мільйона гривень. Але це лише прогнози. Керівництво країни декларує,що в Україні більше 75 відсотків зруйнованих доріг, на це буде виділено більше 57 мільярдів гривень — на дороги. Але чи дійдуть ці гроші до Малина? Облавтодор має більше 50 мільйонів кредиторської заборгованості. Малинський райавтодор працює, як і раніше — за триденним робочим графіком у тиждень. Хіба це робота?
Механізм роботи нашої філії такий: спочатку зроби роботу, а потім за неї отримай гроші. Тож мусимо спочатку шукати в позику пальне чи відсів тощо, робити в борг, а потім чекати проплати. Таким чином про грейдерували цими днями напрямки на Буки, Забране, плануємо Чоповичі, інші села.
— Сергію Олексійовичу, мене цікавлять не грейдеровані дороги, а асфальтовані. А також аварійний міст у Малині через Іршу, за який ніхто не береться…
— Торік було обстеження моста спеціальною комісією, але висновків комісії ми очікуємо і досі. У нас є багато планів щодо асфальтових доріг району, але грошей на ці плани нема. В області повідомили, що в першу чергу всі сили буде кинуто на ремонт доріг республіканського значення, таких, як Київ — Чоп, на Виступовичі тощо. Певно, це пов’язано з прийдешнім конкурсом Євробачення. Іде підготовка. Дороги ж обласного значення заплановано ремонтувати не раніше травня, в тому числі і малинснькі — Винниченка, Гагаріна та інші.
— Техніка у вас готова?
— «Камаз», яким возили з Коростеня асфальт, вийшов із ладу. Колінвал»полетів, і ще потрібно багато інших запчастин. Уже склав план ремонту і рахунки підготував на 96 тисяч гривень — така загальна сума ремонту машини. Але поки ні від районної влади, ні від обласного управління відповідей нема. А що зробиш з ямками без асфальту? Нічого!
— З чого б у місті почали ремонт, якби мали техніку і гроші?
— Ви виїзд на Українку бачили? От звідти й треба починати. Важковаговики так розбили вулиці, що дорогами їх не назвеш. Толку з залатаної ямки глибиною латки 5-6 сантиметрів, якщо під колесами важковаговика вона провалюється з першого разу?
Тепер про те, куди ж провалився малинський асфальт на наших вулицях, так акуратно викладений комунальниками міста восени? Адже його нема, як ми не старались шукати. Насамперед пройшли вулицею 30 років Перемоги де журналіст спостерігав, як укладали асфальт наприкінці жовтня 2016-го.
Тією вулицею прокладено маршрут автобуса № 5 та № 11 перевізника Олександра Столяра. Нагадаємо: віднедавна проїзд здорожчав на 1 гривню. Можливо, це і є ціна за амортизацію автобусів, які раз-по-раз потрапляють у ями на згаданому маршруті. Тільки от чому за ями мають платити малинчани, а не міська влада?
Запитали про це у перевізника Олександра Столяра, який обслуговує згадані маршрути.
— Не можу говорити, бо саме за кермом. У Києві. Скажу так: ви не бачили поганих доріг! Думаєте, в Києві вони кращі? Чи, може, в Житомирі? Аж ніяк! Нам, малинчанам, ще гріх жалітись, бо навіть у столиці такі ями, що об’їхати неможливо. Звісно, хочеться, щоб пасажири не літали в маршруті, коли водій обминає вибоїну. Але час такий непростий. От закінчиться війна, і побудуємо гарні дороги, поки ж не варто нарікати, бо є ще крім Малина набагато гірші дороги.
Вдалось поспілкуватись наостанок із досвідченим малинським дорожником, працівником МКП «Благоустрій», який чесно і об’єктивно висловив власну точку зору на критичний стан доріг.
— Малин погані дорогами. Така ситуація по всій країні. Саме тому про це говорять на всіх рівнях. Якщо уряд заявляє, що в Україні 75 % доріг у незадовільному стані, то це не означає, що Малин у 25 % задовільних відсотках. Погані дороги — це відображення державної політики до цього питання.
Другий момент, не менш важливий, — погодні умови. Вони цього року були такі, що, дійсно, увесь асфальт зійшов зі снігом. Пригадуєте величезну яму перед військкоматом? Ми її перед новим роком залатали за всіма технологіями. І що?
— Що?
— Яма на місці! Хіба, гадаєте, комунальники зацікавлені з року в рік переробляти свою роботу? Навпаки!
— Який в ідеалі термін служби латки на ямі?
— Розумієте, можна раз зашити латку, другий, а потім треба міняти полотно. Це як в одязі — чим більше латай, тим менше толку. По суті, усе залежить не від комунальників, а від ціни питання. Якби мали достатньо коштів, «Благоустрій» за рік замінив би всі малинські дороги. Для цього маємо все: робочий ресурс, фахівці, техніку. Тільки грошей нема. Скільки нам міська рада виділяє, і що планує, те ми старанно і виконуємо.
Повертаємось до заголовка публікації. Ну, про 50 відтінків сірого. Виявляється, з малинськими дорогами, дійсно, все як у кіно. Є глядачі, тобто ми з вами. Є виконавці ролей, тобто малинські комунальники. Сцена — вулиці міста. А успіх фільму залежить від режисера, який приймає рішення та від продюсера, який виділяє гроші на сценарій. У результаті виходить або еротика і мистецтво, або примітивна порнографія.
Тетяна СОРОКА.
