Роки ідуть, і час пливе невпинно,
Добро частіше бореться зі злом.
А я дивлюся в дзеркало невинно,
Й не розумію, хто це там за склом.
Роки ідуть, міняються турботи,
Старим завжди на зміну йдуть нові.
Я залишаю музу без роботи,
Бо й так без неї півжиття провів.
Роки ідуть, вони ж бо невблаганні,
Безжалісні без винятку до всіх.
Комусь не пощастило у коханні,
І звідусіль лише глузливий сміх.
Роки ідуть, і їх не зупинити,
Від цього страшно навіть і мені.
За всі свої гріхи себе вини ти,
Інакше, нащо жити у брехні?
