Якби давали у наш час звання героя Радянського Союзу, наш малинський мер його б отримав першим. Бо ж куди не плюнь у місті — все його заслуга. Двірники «Благоустрою» замітають чи довбуть ломами зупинки — меру треба дякувать. У вас не відключили воду — мер ай да маладєц. У міській раді нема міського голови — наш мер в АТО поїхав, повіз сетку сплетену золотими руками державних службовців, або консервацію вдячних за роботу мера малинчан.
Але то таке, міні-піар, а як не пофоткатись із депутатами, щоб потім казати всім: це ж Я, ЯЯЯ!!! Все притягнув, зробив і запросив і подарував…
Боже ж мій, як згадаю, як в 2014 році наш мер їздив із паном Віталієм Журавським, мало не танцював біля нього, бо ж тоді була передвиборча пора… А в дитячому садочку «Ялинка», куди саме зусиллями Віталія Журавського привезли комплекти нової дитячої білизни, ще й присів на коліно, щоб сфоткатись на пам’ять. Яким боком? То хай би форкався на фоні старої білизни і з підписом під фото: у міському бюджеті коштів на дитячі садки нема і не буде!!!!
Як ніколи не було їх і на вікна в дитячих садках. Зате нові вікна привіз у Малин, точніше державні кошти на їх встановлення народний депутат Павло Дзюблик. Із великої вдячності його в садочках концертами всі зустрічали — не тільки діти, але й талановиті вихователі.
(До речі, пригадую, колись, у тому ж 2014, це не так і давно, влаштовували концерти Віталію Журавському, і на кожному з них був, звичайно, і Олексій Шостак, наш мер, а як же без нього шоу може відбутись?)
Тільки тоді він перед Жураським коліном припадав, як співається у відомій українській народній пісні, а вже перед Дзюбликом ні — виріс наш мер до такого рівня, що сідає поряд, на рівних, на лавочку (добре, що хоч не на руки депутату). Хоча, люди добрі — яке відношення міський голова має до державних грошей і до тих нових вікон?
Мирослав Дідківський
