На сторінці у Фейсбуці малинчанки Марії Власенко прочитала меседж, підкріплений фотознімками:
«Я так розумію, що спроба зробити вулицю Кривенчука в Малині пішоходною — провалилася. «Навіщо об’їжджати, нехай син Порошенка об’їжджає!» Мабуть, так думають ті водії, котрі їдуть мені назустріч прямо по тротуару біля Укрпошти. Ще й при моїй спробі висловити обурення (ага… відчуй себе активісткою Стопхам) махають руками і кричать у віконце «ТА ЗІЙДИ З ДОРОГИ, БЛ..» з дороги, Карл… при тому, що я стою на тротуарі. А що там робиться зранку, коли батьки підвозять дітей до школи — краса, «двіженіє»! Весною доведеться ще й ремонтувати понівечені бордюри тротуару.
Не доріс наш народ до такого пішохідного щастя, так що пора або з дороги тумби прибрати, або їх ще й на тротуари доставити. Як в анекдоті — малинчани, «ви або труси надіньте, або хрестика зніміть»…
Вишенькою на тортику було, коли тим же тротуарним шляхом проїхала машина служби охорони з блимаючи ми мигалками…»
Ця тема про пішохідну вулицю, точніше, — про нашу з вами культуру, викликала чималу дискусію в користувачів. У коментарях чимало іронічних звинувачень та запитань і до влади, і до поліції і, власне, до водіїв, які усупереч всьому їздять по тротуарах. І питання не в тому, щоб винного знайти, а щоб дітям, які йдуть до школи пішки пішохідною вулицею було безпечно. Поки ж цього сказати не можна.
Багато було і запитань стосовно того, кому спало на думку і навіщо зробити цю вулицю пішохідною. Задалась цим питанням ще цієї весни, коли вперше на проїжджу частину вулиці Кривенчука поставили клумби. Тоді ж у них благополучно таранились авто, адже жодного дорожнього знака, що вулиця пішохідна, не було, як нема і досі.
А рішення про те, щоб вулицю зробити пішохідною, депутати міської ради прийняли ще влітку минулого, 2015-го року, і виконали його майже через рік.
Такі от у нас порядки та культура. За сотню метрів від школи — школа життя зі своїми писаними та неписаними законами.
Фото з facebook-сторінки Марії Власенко
