В останньому районному тижневику "Соборна Площа" було опубліковано хід засідання топонімічної комісії з питань перейменування вулиць у місті Малині. Відкидаючи частину того, що вже було опубліковано мною в інших виданнях, хотів би звернути увагу на стиль викладу та яскраво виражену тенденційність у висловлюваннях та висновках, до яких дійшла автор вказаного матеріалу.
В першу чергу це відкрита зневага до Закону України про декомунізацію, він там вказуюється як, "так званий Закон". Напевне, пані журналіст не зрозуміла, що вона піддала зневаги не стільки сам закон, як нормативний документ, до речі, державного значення, а нашу історію, наших Героїв, які у всі часи боронили та гинули за Україну. По суті вона зневажила й тих, завдяки кому вона отримала можливість писати свої матеріали. Зрештою, це всього навсього журналіст, знання історії від якого вимагати напевне недоцільно. Але невже відсутність елементарних знань з історії автоматично позбавляє особи таких речей, як, приміром людська совість? Напевне, що ні.
Однак, обурює інше — це відверта байдужість до української героїки вчителями історії — членами комісії. Саме на їх плечі покладена відповідальна місія — прищеплювати любов до нашої історії, культури, зрештою до України. Вінцем їх упередженості до української історії є слова одного з істориків " вона (Сосніна), мала що, шукати ОУН УПА?". Як то кажуть, занавіс.
Напевне, ні пані журналіст, ні поважні фахівці із історії не знають того факту, що на території Житимирщини діяла не лише ОУН УПА, але й інші проукраїнські сили. Однак, у їх розумінні, такими силами є лише партійне комсомольське підпілля, яке очолював голова Малинського підпільного райкому, політпрацівник та комуністичний агітатор Тараскін. Ось, вам, шах і мат, українці.
Для них УПА це у кращому випадку, пустий звук. Невігластво, з яким вони наводять свої аргументи просто шокують.
Для них герої це всі ті червоні командири та рядові солдати, що воювали під комуністичним знаменами та "визволяли" Малинщину від нацистів. На мої слова, що то була повторна окупація, іншим, вже червоним московським агресором, мене підняли на сміх, адже за їх словами, лише червона армія насправді воювала проти нацистського вермахту. Десь таке я вже чув. На російських пропагандистських телеканалах. Але то ворожі думки. А ці вчителі історії, хто вони тоді? Радянські, чи кремлівські пропагандисти? Питання риторичне, на жаль.
Далі журналіст доходить думки, що "в кожного своя правда". Хочу нагадати поважному журналісту, що не існує такого поняття, як своя правда, чи своя історія в історичній науці. Такий вислів був би доречним при побутовій сварці за межі земельної ділянки, приміром, однак, ніяк не для історії.
Є, або історія України, де ми віддаємо належне всім Героям, що загинули за українську державність, або історія СРСР (Російської федерації, Польщі й т. д). Якщо ми хочемо перемогти у російсько-українській війні, якщо ми хочемо, щоб не повторилася історія з Кримом, Донбасом, ми просто зобов'язані вивчати саме українську історію, як і її мову, культуру. Але, напевне, це складні дефеніції для автора районної газети, як і для деяких членів топонімічної комісії.
Останні події яскраво всім нам, свідомим жителям міста та району, продемонстрували, що наші вороги, (так, саме вороги, адже опоненти не стріляють по опоненту, в ведуть дискусії), всюди, вони в органах місцевої влади, вони в комісіях, вони мають свої газети. Ну що ж, можу привітати малинчан, вони зробили вагомий крок в напрямку МНР (Малинської народної республіки). Принаймні ідеологічно й інформаційно Малин належить вже їм. Досягли, на четвертий рік війни з "одвічним братом".
Й насамкінець хочу задати питання: невже потрібно щоб життя когось із рідних тих поціновувачів світлого радянського минулого, історії держави, що мільйонами нищила українців, забрав рускій мір, щоб нарешті до них всіх дійшло, що війни ведуться не лише на полі бою, вони ведеться за душі та серця громадян? Війна, яку ми, на жаль, програємо. Сумно.
Роман Федько, історик, учасник АТО
Читайте також: Про істориків-радянофілів, або Чому в Малині не хочуть перейменувати вулиці на честь справжніх українських героїв?
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці, Вконтакті, Однокласниках та Твіттері, а також підписуйтесь на наші канали у Youtube та в Telegram.
