Так про своїх трудолюбивих комах сказав 57-річний бджоляр В.В. Мартинюк із с. Головок Малинського району. Володимир Васильович 31 рік пропрацював зварювальником на ВЧД-7 станції Коростень Південно-Західної залізниці. Бджільництвом почав захоплюватися з 1986 року. Цю нелегку справу перейняв від батька Василя Захаровича, котрий проживав у с. Зеленому Гаю Баранівського району. Біля вуликів маленький Володя ходив із батьком із юних років. Тому нині всі тонкощі цієї справи знає не з чуток.
— Нині доглядаю 14 бджолосімей української степової породи, — розповів пасічник. Самостійно змайстрував їм вулики. Біля комах «чаклую» майже щодня, адже бджоли лежнів не люблять. Вони також розуміють, коли про них турбуються, а коли — ні. Укусів бджіл не боюся. Нещодавно рій вилетів «погуляти», то обкусали руки так, що мусив вгамувати біль оцтом… У сезон в середньому від бджіл отримую 120 літрів запашного й корисного меду. А коли поїхав якось до знайомого й побачив цілющий ефект від апітерапії (будиночки для бджіл) загорівся й змайстрував відразу подібний і собі.
— Чув, що Україна першою серед країн Європи започаткувала, розвиває і досліджує спосіб лікування бджолиним біополем, — продовжив бджоляр. — А науковці Запорізького державного медичного університету завдяки дослідженням довели: близький контакт пацієнта й бджолиних сімей може бути використаний як фізіотерапевтична процедура для профілактики та лікування різних захворювань. Адже енергетичне біополе людини після сну у вулику збільшується у п’ять разів. Оздоровчу бджолину «клініку» В. Мартинюк змайстрував на обійсті лише для своєї сім’ї. Володимир Васильович стверджує: сон на вуликах допоміг родичам позбутися болю у внутрішніх органах, суглобах, зміцнює імунітет, заспокоює, додає бадьорості.
Вулики також майстрував за власним кресленням із липи та соснового сухостою (висохлого стовбура дерева). Кресленнями ніколи не захоплювався. Та якщо є бажання — навчишся. За словами чоловіка, перший вулик збирав до купи довго, потім вже пішло, як по маслу. «Завів» пасіку для того, щоб сім’ю забезпечити медом, скажете? От і ні — задля оздоровчого міні-санаторію і навіть виготовлення ліків.
— Навколо вуликів змайстрував дерев’яний будиночок, — продовжує Володимир Васильович. — Збив докупи кілька відшліфованих дощок, пофарбував, просвердлив у них багато манюсіньких дірочок і поклав на вулики. Такий лежак застеляю простирадлом. Тут по черзі лягаємо, відпочиваємо і лікуємося. Окрім того, в тапчані просвердлив дві більші дірки. В кожну з них встромлюю пластикову трубку. Наприкінці вони з’єднуються в одну: через неї дихаємо вуликовим ароматом…
— Не переймайтеся, бджоли не покусають, — заспокоює господар. — Отвори в дошках і насосних трубках (біля виходу з вулика) мінімальні — комахи туди не залетять.
У «бджолиному будиночку» тепло й затишно, пахне нектаром і медом. Через хвилин десять починає розморювати, хилить на сон. Мабуть, від незвичності, адже повітря насичене ароматом бджолиних продуктів.
— У мене та дружини інколи на зміну погоди болять суглоби, — продовжує господар. — Полежиш на вуликах, і біль швидко перестає. Навіть коли дуже втомлюєшся, полежиш трохи і стільки енергії отримуєш, наче вдруге на світ народжуєшся. Бджоли забирають із хворого негативну енергетику, а позитивну дарують. Звичайно, за одну-дві хвилини результату не відчуєте. Треба пройти щонайменше десятиденний курс лікування. Вулики у господаря жовто-блакитні. Запевняє: це тому, що бджоли найбільше люблять жити у вуликах синього, білого і жовтого кольорів. Ніколи не сядуть на рослину, оброблену хімікатами. Ось чому продукти бджільництва екологічно чисті.
— З підмору (мертвих бджіл) навіть навчився виготовляти ліки, — допомагають від аденоми простати, — зазначає Володимир Васильович. — Один з родичів їх застосовував, а через місяць хвалиться: «Прекрасно почуваюся. Не сподівався, що твої ліки настільки помічні». Нещодавно в мене тиск підвищився. Лікарі виписали хімічні препарати. Від їхнього застосування тиск знизився так, аж голова паморочилася. Викинув усі таблетки й почав пити власноруч приготовлені ліки з бджолиного підмору. За тиждень про гіпертонію забув, а життєвий запал з’явився.
— Коли атакують болячки, то частину сімейних заощаджень люди зазвичай відносять в аптеки, тобто купують хімічні препарати, — розмірковує головчанин. — Навіщо начиняти організм «хімією», якщо можна лікуватися за допомогою бджіл та природних, екологічно чистих продуктів, які вони виробляють?
— До своїх бджіл завжди відношусь із повагою, обходжу вулики з самого ранку, підгодовую своїх трудівниць, напуваю… Укусів не боюсь , хоча, буває, й жалять і мене. Якось чомусь «розгнівались» на мене й покусали в руки. То рятувався оцтом декілька днів… А в цілому я своїми бджолами задоволений. Їхнє трудолюбство та відданість улюбленій справі надихають на добрі справи, з ними легше й цікавіше жити.
Богдан Лісовський
На знімку: Володимир Мартинюк порядкує на власній пасіці.
Фото автора.
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці, Вконтакті, Однокласниках та Твіттері, а також підписуйтесь на наш канал у Youtube.
