Учора, 13 квітня, відбулось чергове судове засідання у справі екс-поліцейського, який у нетверезому вигляді здійснив смертельний наїзд на двох дівчат. На ньому мали давати свідчення дружина екс-міліціонера, брат і його дружина, які тієї ночі були поряд і ідуть свідками по справі. Чи з’явились вони у суді, і якими були їхні свідчення, читайте найближчим часом на «Поколінні Zet». А зараз пропонуємо вашій увазі матеріал про судове засідання, яке відбулося 6 квітня.
На відміну від попереднього, судове засідання 6 квітня у Малинському районному суді почалось своєчасно — о 12:00. Річ у тім, що попереднє засідання почалось із великим запізненням від призначеного часу, оскільки підсудних несвоєчасно доставили в залу засідань. На те голова суду висловився, що це можна розцінювати як неповагу до суду, і надалі такого, щоб не повторилось.
Заслухавши інформацію прокурора про свідків, які з’явились і не з’явились за повістками, суддя Сергій Міхненко стосовно тих, хто не з’явився без поважних причин, прийняв рішення про грошове стягнення та примусовий привід.
Далі почали слухати свідків у справі, які з’явились. Кожного суд попереджував про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.
Чому викликали уночі нарколога?
Першим давав свідчення лікар-нарколог Малинського МРТМО, якого тієї ночі викликали у приймальне відділення провести освідування на факт алкогольного сп’яніння учасників ДТП.
На запитання прокурора, лікар-нарколог повідомив, що працює дванадцять років, але такі нічні виклики на освідування траплялися рідко. На освідування чекали двоє — чоловік та жінка. Лікар запитав у них: «Хто водій?»
Першою освідування пройшла дружина екс-міліціонера Ш., про що лікар заповнив відповідний акт. Коли йому запропонував пройти обстеження йому, той категорично відмовився. Причину не пояснив.
«Якщо нема обстеження, впевнено сказати був чоловік в стані сп’яніння чи ні неможливо. Усе, що я помітив, — він був напружений, а коли заходив — спостерігалось легке похитування. Але які причини того — без обстеження сказати не можна.
На запитання адвоката потерпілих, лікар-нарколог повідомив, що скарг на погане самопочуття підсудний Ш. не висловлював. У лікаря після того ніхто результатами обстеження не цікавився.
Чому черговий лікар прийняв рішення уночі викликати лікаря-нарколога на освідування, і чому на обстеження доставили двох людей, коли за кермом може бути лише один водій, з’ясує суд.
Далі свідчення давали очевидці ДТП — четверо друзів, які одразу за дівчатами переходили у той момент перехрестя на пішохідному переході. З їхніх показів всі, хто сидів у суді, вже міг уявити собі картину тієї страшної ночі.
Деякі деталі, певно, уже й призабулись. Одне всі четверо говорили чітко: переходили дорогу і вони, і загиблі дівчата на пішоходному переході, білий автомобіль, після того, як збив дівчат, не призупиняючись, на тій же швидкості поїхав далі із місця аварії.
«Я побачив яскраве світло праворуч, і за секунду рвонув за руку друга…»
«Це було влітку. Добре пам’ятаю день — перший день моєї відпустки.— Повідомив один зі свідків. — Ми переходили дорогу на перехресті — від «Мрії» до колишньої їдальні. Я ішов з товаришем, і позаду нас двоє друзів. Попереду ішло двоє дівчат.
Далі свідок повідомив, що коли вийшли на перехід, жодних машин ні зліва ні справа не було. Перехрестя було достатньо освітлене. Раптом справа побачив зблизька яскраве світло фар. Все, що встиг, — рвонути щосили за руку товариша до себе, і одразу повз них проїхав білий автомобіль. Хто був за кермом, не побачив, автомобіль після зіткнення з дівчатами не зупинився.
Дівчат ми не знали. А під кінець усього, був я там годин дві, була інформація, що знайшли водія, який скоїв ДТП.
Після аварії до дівчат почали збігатись молоді люди від входу до «Замку володарів», почались крики. Хтось викликав швидку і міліцію. Люди підбирали взуття, біля дівчат було багато битого скла. Хтось намагався надавати допомогу, але наскільки мені відомо, у таких випадках тіло не можна рухати, тому я пояснював, коли їм намагались допомогти. Усі бігали по склу, в очікуванні швидкої та поліції. Але через скільки часу приїхали вони і хто був першим, я не пам’ятаю. Коли швидкі забрали потерпілих, поліція взяла в мене покази.
Суддя уточнив у свідка, чи по пішохідному переході рухались дівчата. Той дав ствердну відповідь і додав, що добре це пам’ятає, як і саму аварію: голосний звук — і дівчат попереду вже нема.
Інший свідок повідомив, що був на момент ДТП, певно, за метр від авто, коли його відтягнув товариш, але машину побачив лише після ДТП. Упевнений, що то був білий «Хюндай», оскільки добре знав цю марку. Швидкість руху оцінив приблизно в 100 кілометрів на годину.
Третій свідок зауважив, що поліцію та швидку довелося чекати досить довго на місці ДТП, і в часі то було хвилин сорок. На запитання адвоката підсудного Ш., чи був він опитаний поліцейськими тієї ж ночі, свідок повідомив, що так, писав пояснення, а точніше — диктував, а поліцейські записували…
«Влітку снігу на дворі не було…»
Більше того, свідок, котрий був найближче до дівчат у момент аварії, повідомив суду, що з поліцейськими лише розмовляв, але письмово нічого не писав, лише в усній формі, і поліція не взяла у нього анкетних даних, після того, як він повідомив, що був очевидцем аварії.
Складно пригадати свідкам, чи залишився хтось із поліції на місці ДТП, чи були розставлені конуси і огороджене місце аварії. Один з них так і посвідчив: «Узагалі не пам’ятаю, щоб поліція там щось робила…»
З цього приводу варто згадати й одне з попередніх засідань, коли свідчення давали, власне, самі поліцейські.
Один з них на запитання, коли це сталось, дав чітку відповідь: «Точно літом, бо точно пам’ятаю — снігу на дворі не було».
Чи пам’ятають свідки-поліцейські інші обставини — дуже важко судити, оскільки всі давали абсолютно різні свідчення. Це викликало подив у присутніх на тому засіданні: поліцейські — люди при виконанні, і всі деталі у таких резонансних справах повинні виконувати чітко і пам’ятати так само.
Залишається запитання до поліцейських — чому не зберегли речові докази, і взагалі, наскільки компетентно вели себе у ніч аварії. У такі моменти і кидається в око професіоналізм поліції, від цього залежить хід судового процесу і взагалі нашої з вами безпеки. Голова Малинського районного суду Сергій Міхненко у коментар журналістові зауважив, що робить усе, аби не затягувати судовий процес по справі резонансного ДТП, а всі покази свідків вивчаються дуже ретельно.
Читайте також: НА СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ У СПРАВІ АНДРІЯ ШАПАРЕНКА ВІДБУВСЯ КОНФЛІКТ МІЖ ЖУРНАЛІСТАМИ ТА АДВОКАТОМ
Слідкуйте за оновленнями на наших сторінках у Фейсбуці, Вконтакті, Однокласниках та Твіттері.
