


У Житомирі 13 травня на фасаді школи №33 відкрили меморіальну дошку десантнику 95-ї окремої аеромобільної бригади Віталію Дульчику. Навесні 2014-го після анексії Криму він одним із перших у складі 95-ї бригади вирушив на схід, щоб зупинити агресора.
Разом із шістьма побратимами командир взводу Віталій Дульчик загинув 13 травня 2014 року, потрапивши у засідку під час виконання бойового завдання. Це сталося на околиці села Октябрське за 20 км від Краматорська, де колону десантників з підствольних гранатометів та щільним прицільним вогнем зі стрілецької зброї обстріляли терористи.
«Віталій Георгійович був для мене другом. Ми мало один одного знали, всього лиш два місяці. Але з перших хвилин знайомства я зрозумів, що це толковий, грамотний офіцер. Потім вже на війні я зрозумів, що це надійний бойовий товариш. Можна просидіти з людиною за однією партою 10 років і так не знати його, як дізнатися за один день на війні. Мені випала честь знати його, бути поруч з ним. І в тому бою 13 травня - теж. Я хочу подякувати батькам за виховання такого сина, хочу подякувати вчителям за виховання такої людини і патріота. Слава Україні!», - сказав бойовий побратим Віталія Дульчика Тарас Ткаліч.
«Три роки тому 13 травня 2014 року наша колона, у якій їхав в конвої мій син, потрапила під обстріл під Краматорськом, селище Октябрьске. Був бій. Семеро чоловік загинуло, 6 - з нашої Житомирської області. Зустріли ми сина, втратили надію. Коли ми ввечері дивилися новини і у новинах показали, що конвой потрапив у засідку, серце мами не обманеш. Я одразу відчула, що вже нема Віталіка. А потім пізніше ввечері, коли я йому дзвонила і він не брав трубку - все. Я була проти, коли він вступав до військового інституту, а він мені сказав: «Мам, я себе з дитинства готував для того, щоб бути офіцером. Я займався дзюдо і рукопашним боєм не просто так. Я його не змогла відмовити, хоча насправді з самого початку цю любов до армії привила я йому», - розповіла мама загиблого бійця Наталія Дульчик.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України Віталій Дульчик посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Похований боєць на Смолянському військовому кладовищі у Житомирі. Він був єдиним сином у батьків.
Як повідомляв Житомир.info, 13 травня 2014 року на сході України загинув десантник Віталій Дульчик. 16 травня Житомир попрощався з військовим.
Житомир.info